Лецитин

Усі торгові марки належать їх власникам. Зображення використовуються з інформаційною метою.

Опис інгредієнта

• Лецитин діє як міст між водою та жиром, дозволяючи змішувати інгредієнти, які зазвичай розшаровуються, та створювати надзвичайно легкі, невагомі текстури.
• Історія: Виділений у 1845 році французьким хіміком Теодором Гоблі з яєчного жовтка. У сучасних барах став популярним завдяки молекулярній міксології та технікам Феррана Адріа.
• Технологія: Найчастіше використовується у формі порошку. Його додають у рідину (сік, настій, розведений сироп) і збивають занурювальним блендером на поверхні, щоб захопити якомога більше повітря.
• Смак: Має нейтральний або ледь помітний горіховий присмак, який практично не відчувається в коктейлі, не перебиваючи основний профіль напою.
• Колір: У порошку має жовтуватий відтінок. Піна, отримана за допомогою лецитину, зазвичай напівпрозора або кольору початкової рідини, дуже ніжна та пухка.
• Міксологія: Ідеальний для створення 'атмосферних' коктейлів. Дозволяє прикрасити напій ароматизованою піною (наприклад, лимонною, лаймовою чи огірковою), яка не осідає довгий час.
• Універсальність: На відміну від білка, лецитин дозволяє робити піну навіть з дуже кислих або спиртових розчинів, де звичайний протеїн може згорнутися.
• Етичність: Соєвий та соняшниковий лецитин є повністю веганськими продуктами, що робить їх чудовою альтернативою тваринним текстураторам.
• Особливість: Піна з лецитину (Air) дуже чутлива до температури. Найкраще вона тримається на холодних напоях і потребує високої швидкості збивання для активації.
• Порада для бару: Достатньо всього 0.5%–1% лецитину від загальної ваги рідини, щоб отримати стійку піну. Зберігати порошок потрібно в герметичній тарі, подалі від вологи.