Горілка

Усі торгові марки належать їх власникам. Зображення використовуються з інформаційною метою.

Опис інгредієнта

Горілка — це міцний алкогольний напій, що являє собою прозорий розчин етилового спирту (зазвичай 40% об'ємних одиниць) у воді.
Горілка — це міцний алкогольний напій, що являє собою прозорий розчин етилового спирту (зазвичай 40% об'ємних одиниць) у воді. Виготовляється промисловим способом з високоочищеного зернового спирту та підготовленої води, проходить фільтрацію (вугіллям, сріблом) та має нейтральний смак і запах
Міцність: Класична горілка має міцність 40%, хоча за стандартами цей показник може варіюватися від 37,5% до 56%.
Виробництво: Спирт (ректифікований) змішують з водою, очищують, іноді додають пом'якшувачі смаку (глюкоза, кислоти).
Сировина: Основою є зернові культури (пшениця, жито, ячмінь) або картопля.
Походження назви: Слово «горілка» походить від дієслова «горіти», що вказує на перевірку якості підпалюванням (горіла зелено-блакитним полум'ям). Історично також називали «оковита» (від лат. aqua vita — вода життя).
Різниця між самогоном: Горілка — це продукт промислового виробництва (ректифікації), тоді як самогон — домашній продукт, отриманий шляхом дистиляції браги
Горілка виникла як середньовічний медичний дистилят (10-15 ст.), поширившись зі Східної Європи, де українські, польські та литовські майстри почали виробляти її із зерна, називаючи «хлібним вином» або «гарячим вином». У XV–XVI ст. на українських землях горілка стала масовим напоєм, що підпалювали для перевірки міцності (звідси назва — «горить»)
Витоки (10-14 ст.): Перші аналоги спирту були створені перськими алхіміками (ар-Разі, 860 р.) та привезені в Європу як ліки. В Україні схожі дистиляти з’явились через генуезьких торговців.
Стандартизація (19 ст.): Поява ректифікації дозволила очищувати спирт. Стандарт у 40% (40 градусів) часто пов’язують з дослідженнями, але він був зручним для акцизів і вимірювання (полугар — 38,8% спирту, що вигорав наполовину).